Колюча стрічка – історія і сучасність

Колючо-ріжуча стрічка

В даний час в час основним елементом більшості інженерних систем захисту периметра є армована колюча стрічка обжатого типу. Залежно від країни-виробника, особливостей технології виготовлення і інших чинників, армована колюча стрічка відрізняється в деяких деталях, але її спільною особливістю є два компонента – армуючий елемент і, власне, колюча стрічка. Саме про колючій стрічці та її особливості і піде мова далі.

Товщина, ширина, форма лез колючої стрічки та інші її параметри відрізняються у різних виробників. У Сполучених Штатах розробку колючої стрічки вели в одному напрямку, в Європі – трохи в іншому, в Радянському Союзі – в третьому, а Китай, в кінці кінців, став використовувати напрацювання всіх інших країн, максимально здешевивши їх. В даний час найбільш ефективні типи армованої колючої стрічки використовують в своєму складі колючу стрічку, близьку за технічними характеристиками до розробленої в першій половині 80-х років XX століття в Радянському Союзі.

Фрагмент патенту Джозефа Гліддена на паркан з колючого дроту

З моменту винаходу колючого дроту Джозефом Глідденом ще в XIX столітті, її конструкцію постійно намагалися поліпшити і модернізувати, але більшість модифікацій колючого дроту було запропоновано самим її винахідником, і саме вони прослужили більше сотні років, не зазнаючи особливих змін, що говорить про оптимальність її конструкції . Але ближче до кінця XX століття колючий дріт вже не справлявся зі своїми завданнями, особливо в сфері оборони. Тому в СРСР на початку 80-х років профільним науково-дослідним інститутам було поставлено завдання розробити більш ефективний аналог колючого дроту.

Якщо з несучим елементом нової колючого дроту все було гранично ясно – м'який дріт вимагав заміни на більш міцний високовуглецевий, то оптимальну конструкцію шипів розробляли не один рік. Було запропоновано безліч варіантів – шипи як окремі елементи, що кріпляться до сталевій стрічці, тонка стрічка з довгими шипами по одній стороні, яка навита на дрот і багато інших. Але більшість таких варіантів колючої стрічки було або недостатньо міцними, або недостатньо технологічними, тому розробка оптимальної конструкції колючої стрічки тривала до середини 80-х років.

Варіанти розробок конструкції армованої колючої стрічки 80-х років у Радянському Союзі

Над конструкцією колючої стрічки працював Науково-дослідний інститут спеціальної техніки Міністерства внутрішніх справ СРСР, що спеціалізувався на розробці, випробуванні, сертифікації, впровадженні та модернізації спеціальної техніки для органів внутрішніх справ і внутрішніх військ. Інститут мав власну виробничу базу для виробництва дослідних партій зразків спеціальної техніки, і перші зразки радянської колючої стрічки були виготовлені саме на його виробничих потужностях.

Було вирішено максимально оптимізувати процес виробництва колючої стрічки, в той же час передбачивши всі особливості, які відповідають за її ефективність і можливість її використання в різних варіантах. Так з'явилася оптимальна конструкція колючої стрічки і протягом декількох років було налагоджено її виробництво. Колюча стрічка призначалася для використання Головним управлінням внутрішніх військ, Головним управлінням виправно-трудових установ, Головним управлінням лісових виправно-трудових установ, а також широко застосовувалося інженерними військами Міністерства оборони.

Розроблена тоді колюча стрічка мала просту і технологічну у виробництві конструкцію. Вона представляла собою довгу смугу з оцинкованої сталі з симетрично розташованими рядами двосічних шипів-лез по обом сторонам. Гострота шипів забезпечувала набагато краще зачеплення, ніж у шипів звичайного колючого дроту, а стрічкова конструкція шипів доповнювала колючий ефект ріжучим, який повністю був відсутній у звичайного колючого дроту. Шипи лез були спрямовані назустріч один одному, що теж посилювало ефективність колючої стрічки. Зачепившись за таку колючу стрічку, було дуже складно від неї відчепитися – шипи по черзі входили в зачеплення з порушником, не дозволяючи йому позбутися колючої стрічки. Міцність колючій стрічці давала сталь товщиною близько 0,5 мм і шириною близько 20 мм, що забезпечувала достатню міцність на розрив, а довговічність – цинкове покриття, ефективно захищало колючу стрічку від корозії протягом десятків років.

Креслення армованої колючої стрічки, розробленої в 80-і роки в СРСР

Ця конструкція колючої стрічки виявилася настільки оптимальною, що стала основою для нових розробок в області інженерних систем захисту периметра не тільки на пострадянському просторі, а й у інших країнах – колюча стрічка схожого типу використовується країнами НАТО (razor wire, nato-draht) для охорони цивільних і військових об'єктів. Була поліпшена технологія виробництва колючої стрічки, оптимально підібрані її конструктивні елементи, що відповідають за ефективність, але основні параметри – матеріали, основи конструкції і зовнішній вигляд залишилися близькими до старих радянських розробок. Мабуть, як і винахід Джозефа Гліддена, основа конструкції колючої стрічки виявилася оптимальною, і доопрацювати її можна тільки в деяких деталях.

Колюча стрічка (без армування), натягнута поверх паркану з зварної сітки

Спочатку колюча стрічка використовувалася як самостійний елемент захисту периметра або намотувалася на дрот з високовуглецевої сталі, утворюючи армовану скручену колючу стрічку. В даний час колюча стрічка в основному використовується для виготовлення армованої колючої стрічки обжатого типу – така конструкція забезпечує максимальну міцність, надійність і ефективність застосування колючої стрічки для охорони будь-яких об'єктів цивільного або оборонного призначення.

Установка спіральних загород з армованої колючої стрічки солдатами НАТО

Спіральне загородження Єгоза на українському кордоні

Статті Історія